МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ РІДНОЇ МОВИ
Ведучий 1:
Рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями.
Учитель:
Саме сьогодні, 21 лютого, в усьому світі відзначають це порівняно молоде свято – Міжнародний день рідної мови. Його історія має трагічний початок: 21 лютого 1952 року у Бангладеші влада жорстоко придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови.
Ведучий 2:
Відтоді цей день у Бангладеші став днем полеглих за рідну мову. У жовтні 1999 р. на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний день рідної мови, а з 2000 року цей день відзначають і в нашій країні.
Учень 1:
Мова кожного народу —
Неповторна і своя;
В ній гремлять громи в негоду,
В тиші трелі солов’я.
На своїй природній мові
І потоки гомонять;
Зелен-клени у діброві
По-кленовому шумлять.
Солов’їну, барвінкову,
Колосисту — навіки —
Українську рідну мову
В дар мені дали батьки.
Берегти її, плекати
Буду всюди й повсякчас,—
Бо ж єдина — так, як мати,—
Мова в кожного із нас.
Учень 2:
Людське безсмертя з роду і до роду,
Увись росте коріння родоводу.
І тільки той, у кого серце чуле,
Хто знає, береже минуле,
Хто вміє шанувать сучасне,—
Лиш той майбутнє вивершить прекрасне.
Ведучий 1:
Українська мова функціонує як національна мова українського народу в Україні. Поза межами України українська мова в усній формі поширена в Росії, Молдавії, Білорусії, Казахстані. Крім того, українською мовою послуговуються українці в Польщі, Чехії, Словаччині, Сербії, Хорватії, Угорщині, США, Канаді, країнах Латинської Америки, Австралії.
Учень 3:
Ти постаєш в ясній обнові,
як пісня, линеш, рідне слово.
Ти наше диво калинове,
кохана материнська мово!
Несеш барвінь гарячу, яру
в небесну синь пташиним граєм
і, спивши там від сонця жару,
зеленим дихаєш розмаєм.
Плекаймо в серці кожне гроно,
прозоре диво калинове.
Хай квітне, пломенить червоно
в сім’ї великій, вольній, новій.
Ведучий 2:
Ознаки української мови фіксуються в пам’ятках, починаючи з найдавніших джерел, датованих ХІ ст. Існує два погляди на зародження української мови як окремої слов’янської: українська мова виникла після розпаду давньоруської мови у ХІV ст., безпосереднім джерелом української, як і інших слов’янських мов, виступає праслов’янська мова, розпад якої розпочався в VII ст.
Ведучий 1:
Сучасна українська літературна мова пов’язується з конкретною датою — виданням «Енеїди» Котляревського в 1798 році. Знаменита поема стала першим друкованим твором, написаним живою народною мовою всупереч тогочасній традиції користування книжною українською мовою в писемній практиці, конкретні сфери якої, зокрема книгодрукування, поступово зводилися нанівець заборонами на українське слово, розпочатими Петром І.
Ведучий 2:
Ще одна дата — 1840 рік, коли вперше було видано твори Т.Г. Шевченка — може вважатися доленосною: з того часу українська літературна мова стала на важкий, але плідний шлях розвитку й нормативної стабілізації. На цьому шляху і перепони, і заборони, і кров та сльози найкращих українських синів.
Учень 4 :
Українська мова
(Пам’яті Т. Г. Шевченка)
Діамант дорогий на дорозі лежав, –
Тим великим шляхом люд усякий минав,
І ніхто не пізнав діаманта того.
Йшли багато людей й топтали його,
Але раз тим шляхом хтось чудовий ішов,
І в пилу на шляху діамант він знайшов.
Камінець дорогий він одразу пізнав,
І додому приніс, і гарненько, як знав,
Обробив, обточив дивний той камінець,
І уставив його у коштовний вінець.
Сталось диво тоді: камінець засіяв.
І промінням ясним всіх людей здивував,
І палючим огнем кольористо блищить.
Учитель:
Так в пилу на шляху наша мова була,
І мислива рука її з пилу взяла.
Полюбила її, обробила її,
Положила на ню усі сили свої,
І в народний вінець, як в оправу ввела,
І, як зорю ясну, вище хмар піднесла.
І на злість ворогам засіяла вона,
Як алмаз дорогий, як зоря та ясна.
І сіятиме вік, поки сонце стоїть,
І лихим ворогам буде очі сліпить.
Хай же ті вороги поніміють скоріш.
Наша ж мова сія щогодини ясніш!
Хай коштовним добром вона буде у нас,
Щоб і сам здивувавсь у могилі Тарас,
Щоб поглянувши сам на творіння своє,
Він побожно сказав: «Відкіля нам сіє?!»
Учитель:
У календарі української мови чимало дат… одні з них показують досягнення мови, її значний розвиток, а інші є скорботними, адже на шляху свого розвитку наша мова зустріла багато перепон. Цього тижня ви отримували домашнє завдання – знайти ці дати, тож зараз ми їх назвемо. Ці дати – це своєрідне підґрунтя сучасної нашої мови калинової, тож їх ми й покладемо в основу нашого куща калини (діти зачитують дати-події і «камінь» із датою кріплять до підніжжя куща).
1632 – Створення Києво-Могилянської академії
1648-1657 – війна за свободу України, у ході якої міцніла не тільки українська державність, а й мова
1720 рік — російський цар Петро І заборонив друкувати книжки українською мовою
1766 – указ священного Синода про заборону друкувати книжки в Києво-Печерській лаврі українською мовою без попередньої цензури
1769 рік — видано розпорядження російської церкви про вилучення в населення України українських букварів та українських текстів із церковних книг, заміна їх московськими
1775 рік — зруйновано Запорізьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях
1798 – вихід «Енеїди» Івана Котляревського – першого твору, написаного живою розмовною мовою.
1837 – вихід альманаху «Русалка Дністровая», як результат діяльності «Руської Трійці» на Західній Україні
1840 – вихід «Кобзаря» Т.Шевченка
1857 – вихід друком першого українського історичного роману «Чорна рада» П.Куліша
1862 рік — закрито українські недільні школи, які безкоштовно організовували видатні діячі української культури
1863 рік — указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою
1876 – Емський указ Олександра ІІ про заборону друкування та ввозу з-за кордону будь-якої україномовної літератури, а також про заборону українських сценічних вистав і друкування українських текстів під нотами, тобто народних пісень.
1884 рік — закрито всі українські театри
1888– указ Олександра III про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення українськими іменами
1907-1909 – видання «Словника української мови» Б. Грінченка
1908 рік — вся культура й освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою, «могущей вызвать последствия, угрожающие спокойствию и безопасности Росийской империи»
1914 рік — російський цар Микола ІІ ліквідовує українську пресу — газети й журнали.
1917-1920 – українська мова – офіційна мова незалежних державних утворень в Україні
1932-1933 – знищення мільйонів носіїв української мови під час Голодомору
1933 – телеграма Сталіна про припинення «українізації»
1932-1934 – репресії, спрямовані проти української еліти
24 квітня 1937р. — сталінський уряд видає постанову про обов’язкове вивчення російської мови в усіх школах УРСР, чим підтинає коріння мові українській
1983 рік — видано постанову про так зване посилення вивчення російської мови в школах і поділ класів в українських школах на дві групи — російські та українські, що привело до нехтування рідною мовою навіть багатьма українцями.
1989 рік – національно-демократичні сили домоглися ухвалення Закону «Про мови в Українській РСР», який встановив українську мову як державну
Учитель:
Але наша мова пройшла цей складний шлях і до сьогодні продовжує існувати й розвиватись.
Учень 5:
О місячне сяйво і спів солов’я,
Півонії, мальви, жоржини!
Моря бриліантів, це – мова моя,
Це – мова моєї Вкраїни.
Яка у ній сила – і кличе, й сія,
Яка в ній мелодія лине
В натхнення хвилини! О мово моя!
Душа голосна України!
Ти – сурми на сонці, ти – стягів гаї,
Ти – вибухів огненних повна.
Це – матері мова. Я звуки твої
Люблю, наче очі дитини…
О мово вкраїнська! Хто любить її,
Той любить мою Україну.
Учитель:
Цього тижня також на уроках ви записували епітети до слова мова, тож послухаємо, яка наша мова калинова (зачитують епітети до слова мова, вони записані на гронах калини і вішаються на «кущ»).
Пісня «Квітуча Україна»
Учень 6:
Я знаю, мова мамина — свята.
В ній вічний, незнищенний дух свободи.
Її плекали душі і вуста
Мільярдів. Це жива вода народу.
Її зневажить — зрадити народ,
Котрий до сонця зродився крізь муки,
Це — забруднити плеса чистих вод,
Це — потоптати материнські руки,
Які нас від напастей берегли,
Останню дрібку хліба віддавали,
Щоб ми нівроку дужими були
Й матусиних пісень не забували.
Учень 7:
Зневажить мову мамину — біда,
Котра пустими зробить наші душі,
І ми нащадкам зможем передать
Лиш те, що корені калини сушить.
Зневажить мову — зрадити себе,
А зрадників хто може поважати?
І стане чорним небо голубе,
Вмиратиме у муках рідна мати.
Учитель:
Спитай себе, дитино, хто ти є,
І в серці обізветься рідна мова;
І в голосі яснім ім’я твоє
Просяє, наче зірка світанкова.
З родинного гнізда, немов пташа,
Ти полетиш, де світу далечизна,
Та в рідній мові буде вся душа
І вся твоя дорога, вся Вітчизна.
У просторах, яким немає меж,
Не згубишся, як на вітрах полова.
Моря перелетиш і не впадеш,
Допоки буде в серці рідна мова.