Сценарій уроку, присвяченого пам’яті трагедії Бабиного Яру - Сайт вчителя української мови та літератури Адамчук Євгенії Геннадіївни

Сценарій уроку, присвяченого пам’яті трагедії Бабиного Яру

Поділитися посиланням:

Мета: розкрити суть трагедії Бабиного Яру, пояснити її вплив на долю людства, формування історичної пам’яті сучасників, викрити людиноненависницьку політику нацизму, формувати в учнів усвідомлення того, що мир, життя і злагода між людьми — найвищі на землі цінності.

Кожного року 29 вересня за рішенням Верховної Ради України в школах нашої держави проводяться уроки пам’яті. У цей день 1941 року нацисти знищили в Києві десятки тисяч громадян, мешканців міста, більшість з яких були євреями. Серед невинно закатованих були тисячі українців, росіян, громадян інших національностей. Усі 778 днів німецької окупації в Києві тривали розстріли і насильства. Злочини в Бабиному Яру перевершили всі відомі до цього часу трагедії. Але це не тільки трагедія минулої війни, це урок на майбутнє, який знову і знову нагадує, як важливо запобігати насильству та берегти мир.

 

Бабиним Яром називали кручі на околицях міста. Одні казали, що тут колись правив воєвода Бабій, тому за його прізвищем назвали яр; інші стверджували, що до 1917 року там стояв маєток поміщика на прізвисько Баба; треті вважають, що яр одержав назву тому, що жінки збирали там дрова та гриби. Ширина ярів доходила до 300, глибина до 50 метрів, довжина ярів досягала 3,5 кілометра.

 

19 вересня 1941 року після 78 днів оборони радянські війська залишили м. Київ. У цей же день німецькі війська вступили в місто. Смерть і насильство приніс німецький «новий порядок». І саме Бабин Яр нацисти вирішили використати для своїх злочинів.

Відео 1 – 2 – цілком таємна операція

Отже, першими жертвами Бабиного Яру стали київські підпільники і цига­ни,— їх знищили вже 20 вересня. А починаючи з 22 вересня, до страшних ярів потяглися машини з єврейським населенням. 28 вересня в місті з’явились оголошення, які наказували всім євреям міста негайно прийти до Лук’янівського цвинтаря. Багато хто здогадувався, що Бабин Яр — це смерть. 29 вересня 1941 року десятки тисяч киян вирушили у свою останню путь.

Звичайний яр, брудний і неохайний,

Тремтливі віти двох блідих осик.

Ні, це не тиша… Незгасимий крик.

Блищить на мокрій ткані крутоярів

Розбите скло старечих окулярів

І дотліває кинутий набік

Скривавлений дитячий черевик.

Могильний вітер з тих ярів повіяв,

Чад смертних вогнищ, пил дрімучих згар.

Дивився Київ, гнівнолиций Київ,

Як полум’ям метався Бабин Яр.

За пломінь цей не може буть покути.

За погар цей нема ще міри мсти.

Будь проклят той, хто зважиться забути!

Будь проклят той, хто скаже нам: прости!

 

Ті, хто прийшли до Бабиного Яру, вже ніколи не повернулися. Десятки тисяч людей було розстріляно з 29 вересня по 2 жовтня 1941 року.

 

Учениця

Владико світла, доброти і правди,

Звідси, з небес, на землю нашу стань.

Тут людська кров, пролита без пощади,

Горить в могилі, як незгасна грань.

Утіш плачі і зойки в тьмі глибокій,

Серця розбиті ласкою вгорни;

Даруй святому праху вічний спокій,

Благословенні, непробудні сни.

 

Учень

Великий Боже, ми з твоєї згоди

Проходимо дорогу в Бабин Яр,

Де смертю ти поєднуєш народи,

Щоб зберегти життя й свободи дар.

Втіши плачі і зойки в тьмі глибокій,

Серця розбиті ласкою вгорни.

Даруй святому праху вічний спокій,

Благословенні, непробудні сни!

 

Восени 1943 року війська 1-го Українського фронту почали форсування Дніпра. Гітлерівці чинили шалений опір, але їхню оборонну лінію «Східний вал» було прорвано. У Битві за Дніпро і визволення Києва прославилися воїни багатьох національностей. Звання Героя Радянського Союзу одержали представники 41 національності.

Учень

Як звуть його? Микита Кожум’яка.

От щойно зв’язковий прийшов з гори

І розказав: «Скінчилася атака:

Ворожих трупів — двадцять три».

То він один їх? —

Все неначе в казці.

Звичайний парубок. З поліського села.

А от і він. Низький, чорнявий. В касці.

Ввійшов. Дав рапорта.

І витер піт з лиця.

Ведуча.

6 листопада 1943 року багатостраждальний Київ було ви­зволено від нацистських загарбників.

Розорене, змучене, але не поставлене на коліна місто зустрічало своїх визволителів. У ті дні Павло Тичина писав:

Ти — наша честь, і гордість, і краса.

Як голуб — ніжний, гострий, як коса.

Ти — наша слава, помста за руїни,

Ти — невмируще серце України.

Пройдуть роки, але ніколи не забудуться криваві злочини нацистського «нового порядку»: страхіття гітлерівських концтаборів, масових розстрілів, душогубок, убивств.

Якби фашисти не були розбиті

Могутнім залпом наших батарей,

Чи міг би залишитися на світі

Незнищеним хоча б один єврей?

То в кожнім іудейськім поколінні

Нехай звучить молитва на устах

Про тих, які зуміли у Берліні

Повергнути знеславлений рейхстаг

Довгі роки тоталітарної системи замовчувалася правда про трагедію Бабиного Яру. На місцях масових розстрілів і катувань за наказом чиновників виросли житловий масив та парк відпочинку.

Майже 30 років чекав свого часу пам’ятник жертвам у Бабиному Ярі.  Навколо Бабиного Яру було створено чимало міфів, побудованих на на­півправді чи неправді. І тільки із здобуттям Україною незалежності вели­ка київська трагедія стала відома широкому загалу.

Для багатьох народів незалежна Україна стала батьківщиною. Мир і злагода — це головне, що нам потрібно сьогодні. Пам’ятаючи про трагедію минулої війни, ми з надією дивимося в майбутнє і віримо в нашу державу.

Народе, що дав геніїв великих,

Народе, що несеш із світових глибин

Високий чесний дух серед обмовин диких,

Низький тобі уклін!

Нас хліб живив один, одні поїли води,

Ділили, як брати, ми радість і печаль.

І нам за землю цю, за цвіт її свободи

Життя віддать не жаль.

Нас не зломить повік, бо ми не поодинці,

А попліч ідемо крізь темряву негод…

Не умирать, а жить, євреї, українці!

Нехай живе народ!

 

Додаткові матеріали:

Презентація

Поділитися посиланням: